Втома
Кава з молоком вже охолола
з вуст стерся золотавий
блиск поцілунків,
метелики, налякані, полетіли,
здійнявшись з посохлих пелюсток
сонця.
Ти подзвонив, важко дихаючи,
обривав пуповину
наших колишніх стосунків.
Я втрачала прозорість,
як склло від подряпин
(це, згадуючи твою спину).
Не тішив смак шоколаду.
Простирадла втомились
від нескінченних тіл.
Склянки запам"ятали
сотні ковтків моїх
уявних і дійсних коханців.
Стіни ввібрали у себе
море збуджених звуків
і сигаретного диму.
Зливаю із себе дотики
минулої ночі.
що, стікаючи водою,
розчиняються у піні сліз.
