Не здолавши ії зваби,
Бегемот благав у жаби:
"Будь моя, прошу сердечно:
Бегемот я, безперечно,
Важу тону, що немало,
Але може вийти вдало.
Присягаюсь стати з віком
Я зразковим чоловіком,
І до ніг моєї душки
Я носити буду мушки.
Як царівну, на перині,
Вік возитиму на спині,
А заїсть нудьги гризота,
Повертайся до болота.
Тобто, буду всі бажання
Вдовольняти без вагання,
Втілю всі твої веління,
Що ти скажеш?"
"Май терпіння...
Ти говориш все до діла
Але знаєш, я б хотіла..."
"Тільки мов, зроблю все швидко,
Моя жабко, моя рибко,
Примху, вигадку чи мрію -
Я для тебе все зумію..."
"Кажеш, любиш свою рибку?
То всили у голку нитку!"
Оригінал твору
Hipopotam
Zachwycony jej powabem
Hipopotam błagał żabę:
"Zostań żoną moją, co tam,
Jestem wprawdzie hipopotam,
Kilogramów ważę z tysiąc,
Ale za to mógłbym przysiąc,
Że wzór męża znajdziesz we mnie
I że ze mną żyć przyjemnie.
Czuję w sobie wielki zapał,
Będę ci motylki łapał
I na grzbiecie, jak w karecie,
Będę woził cię po świecie,
A gdy jazda już cię znuży,
Wrócisz znowu do kałuży.
Krótko mówiąc - twoją wolę
Zawsze chętnie zadowolę,
Każdy rozkaz spełnię ściśle.
Co ty na to?"
"Właśnie myślę...
Dobre chęci twoje cenię,
A więc - owszem. Mam życzenie..."
"Jakie, powiedz? Powiedz szybko,
Moja żabko, moja rybko,
I nie krępuj się zupełnie,
Twe życzenie każde spełnię,
Nawet całkiem niedościgłe..."
"Dobrze, proszę: nawlecz igłę!"
