Сонце падає вниз така в нього гра.
Сонце каже мені : «Пора, пора.»
Я йду за сонцем все дальше на схід.
Можливо вернусь , а можливо ні.
Я біжу туди де співають джаз.
Я вірю в силу , яку дарує час.
Та він залишає нам лише сни.
А тут заборонено спати . Не спи.
Я кричу , набравши в рот води.
Я руйную за собою дороги, мости.
За мною приходять люди в плащах.
Не має жалю в їхніх очах.
А на завтра знову передають холоди.
Та знову не буде в крані води.
Ти прийдеш до мене , я скажу: « Привіт.»
Я не бачив тебе майже сто літ.
Я не бачив тебе майже сто зим.
Востаннє тоді коли був молодим.
Коли вірив в правду та знав мету.
Коли думав , що сам веду цю гру.
Тому залишайся.
Я віддам тобі рештки свого тепла.
Мені не цікава більше ця гра.
Мені надоїло це каміння нести.
Я хочу лише, щоб тут була ти.
