Я вмиратиму тихо...
Відійду я без жодного звуку...
І кислотні дощі зацілують останні сліди...
Я залишу лиш спогад. Він тебе волоктиме за руку,
Він і стане провісником тої біди...
Я помру восени...
І за мною ридатимуть круки...
А дурні горобці відстибають собі по гілках.
Я залишу тобі кілька митей на муки.
Я залишу собі кілька шансів на страх.
Я помру під дощем...
Розчинюсь у вологій багнюці...
Просто зникну без жодних безглуздих промов.
Тільки ім"я моє буде маритись в кожному звуці.
Тільки ім"я залишиться... І те ім"я - любов...
