Не ображайте пародиста -
Бо він умить вам здачі дасть:
Де у вірші не зовсім чисто,
Підкине хоч би шістку в масть.
Нехай ви туз козирний, дама,
Король піко́вий чи валет –
Він теж походить від Адама,
Й не гірший в нього, мо’, сюжет.
…
Б'єте́ у груди: “Ми – Поети!
Поети – ми! А ти – ніхто!
Це ми - «Ромео і Джульєтту»!
А ти – хіба що «Дід Піхто».
«Ні, ну скажи, що не вар’ят ти!»
«Та ти – Ніхто з ім'я́м Ніяк!»
«Ти як посмів так насмія́тись
Над почуттями, маніяк?!»
«В нас надчутливі душі й нерви,
В нас дух Поезії щодня,
У нас алмази чисті й перли -
Ти ж розтоптав їх, от свиня!»
«Свиня, свиня, й тобі негоже -
Куди ти преш в калашний ряд?!
Не бачиш, тут одні вельможі:
Всі, як один – не кум, то брат.»
«Давай, іди куди подалі!
І не вертайся взагалі!»
«Давай, давай, крути педалі!»
«Ні, лиш поглянь, що він наплів!…»
…
«Пішов поет, невільник честі,
Впав, осоромлений» - і ти,
За те, що був лиш пародистом
Як він, теж змушений піти…
…
А ви лишайтесь, любі друзі,
Пишіть про щось чи про ніщо,
Римуйте ті рядки в натузі,
Хоч вийде – куряче лапшо…
Та не засмучуйтесь тим дуже –
На сайт сміливо вірш кладіть:
«О, як чудово, милий друже!»
«О, зупинись, чудова мить!»
...
Хвалить зозуля півня теж,
Як він її – без меж, без меж…
22.11.2011 р.
Повністю поема - тут: http://gak.com.ua/creatives/2/29722
