Маленька циганочка посеред вокзального натовпу
майбутнє вгадує за лініями долонь,
ворожить на картах, жебрає…
Татові
цієї ночі знову снилися дикі коні.
А коні – то ж на прибуток, дорогу, зустріч з родиною
(хоча буває, часом – до раптової смерті)
Тільки не треба плакати. Це виглядає дивно.
Люди проходять повз неї.
Скупі. Вперті.
Не ймуть їй віри – заздрять лукавому мандрівному щастю:
браслетику на тонкій руці, квітчастим лахам…
Дістати б найдешевший квиток і шаснути
до якогось невідомого нікому села.
Де можна дурити ґаздинь, городину нишком цупити,
просто на вогнищі варити пахучу юшку…
і робиться чай – за дві гривні – гіркішим цикути
і кличе до себе Табір циганську душу
