Одного разу ти пройшла повз мене, не побавчивши
Я сидів, напівзаритий землею твоєї сліпоти
У холоді твого ковзкого погляду-льоду
Тримаючись руками за небо, щоб не впасти
А ти просто собі пройшла, наче я - ніхто
І я запитав у себе - хто я?
Ніхто...
Одного разу ти пройшла повз мене, не привітавшись
Я сидів по-турецьки у барлозі твоєї непривітності
У позі лотоса, чи лілії, чи музиканта для змії
Невпізнаваний, так, наче я без обличчя
А ти просто собі не привіталась
Наче я тебе ніколи не знав
А чи знав?
Ні...
