Там плакав Бог,
сльозу зронив –
одну, і другу... -
через багато тисяч літ
сяють озерцями.
На білому піску
там босий слід
свій залишив,
блукаючи лісами.
Дихнув – як шум гаїв
повіялися снами
його думки...
До теплих рук
він брав своїх
цю грудочку землі –
дививсь – зітхнув –
сльозу зронив -
і...сотворив він рай.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design