вийшла вранці стара мати
зі старої хати
дємбєльнутого синочка
в поле виглядати
то не потяг в полі виє
то вовчиця плаче
то не син її гукає -
сонний ворон кряче
не проб'є яснеє сонце
тихого туману
не діждеться сива мати
дитину з Афгану
пожурилась, почвалала
в бік села до церкви,
богородицю благати
щоб не дала вмерти
Вже дев"ятий раз по десять
перезимувала
Навесні, нещасній доля
смерть подарувала
__________________
