шовк стікає її тілом
полохлива тиша сідає на плече
німують
безвісти зникають думки
оксамит щоки
вигин вуст лукавих
зорі безгучно танцюють довкіл неї
під плавний помах руки
глянув
пропав на роки
на віки
назавжди
вона вміє вректи
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design