Заклало вуха і затерпли ноги
І день як щур наляканий біжить
І я люблю тебе аж до знемоги
І я ненавиджу тебе за мить
Ми діти затхлих електричок
де вбогість відчувається на ніс
Народ нічліжок і пивничок
із нами нагло впереміс
І де ж та правда, хай їй біс?!
За ту годину, що біжить дорога
На плечі ляже сум і марнота
Та я люблю тебе аж до знемоги -
і страх, і радість заповзли до живота
В нагрітому повітрі павутиння
Рахую ці нікчемні папірці
Махлюю. Злизую з небес проміння
Тримаю Світ на повідці
коли твоя рука в моїй руці.
Сьогодні ти сумний, і не до речі
Це еротичне танго павутин
Тягуча відстань скапує на плечі
А голос в трубці, наче нікотин
