Зненацька ж, ув обідню днину,
На Сонце наче хто ряднину
Напнув – ураз настала ніч.
Ісус же крик у темінь кинув:
"Навіщо Ти Мене покинув,
Мій Боже?" З тих же, котрі віч
Не зводили з Його обличчя,
Казали дехто: "Це Він кличе
Сюди Іллю." А хтось побіг –
Змочивши оцтом клапоть губки,
Підняв на палиці, щоб губ тих
Торкнутися кривавих міг,
Та й реготав: "Уздріти раді
Ми будемо – невже насправді
Ось прийде знять Його Ілля?"
Ісус же скрикнув непритомно
І дух віддав. У Божім домі
В ту ж мить здригнулася земля
Й роздерлася навпі́л завіса.
Тут сотник із землі підвівся
І мовив: "Певно, що таки
Цей чоловік був Сином Божим.
Поодаль, боячись сторожі
На все дивилися жінки,
Що йшли за Ним із Галілеї,
Та й інші: Соломія, з нею
Марія – мати двох синів –
Йосії з Яковом. За ними
Лице Марії Магдалини
Печальне бачили.
(15. 42-47)
Сидів
О тих часах в Ариматеї
Поважний радник – Йосип. Теї,
Уже вечірньої, пори
Прийшов він сміло до Пилата,
Щоб той велів йому віддати
Розп'яте тіло. Говорив,
Що завтра буде вже субота,
Тож погреба сумні турботи
Сьогодні виконати слід.
Пилата вельми здивували
Ісуса муки нетривалі.
Підозрюючи змови слід,
Він сотника гукнув до хати,
Та той посвідчив, що розп'ятий
Давно помер. Пилат по тім
Дозволив Йосипу в гробницю
Покласти тіло. Плащаницю
Придбав нову, як сам хотів,
Достойник той і, загорнувши
У неї тіло, хутко рушив
До скелі – був собі зробив
Печеру Йосип там завзятий,
Та нині в неї ліг розп'ятий.
На лаз, як завше на гроби,
Поклав чималу каменюку.
Тамуючи у грудях муку,
Дві жінки з Йосипом були:
Журна Марія Магдалина
Й Марія інша, та, що сина
Йосію мала.
повний текст твору можна знайти тут: http://bukvoid.com.ua/library/oleksiy_ganzenko/yevangeliya_vid_marka/ )
