що мені розповіш
в цей холодний осінній вечір?
скільки тисяч доріг пролягли у твої голові?
і якими вітрами напнуті мовби вітрила
рими приходять у гавані дивних віршів?
ми планети без осі,
вільнолітаючі в просторі часу і мрій,
і у кожного з нас є супутник зітканий з диму і джазу
що вчить говорити без слів.
не розказуй нічого,сиди і мовчи,просто дихай моїм повітрям,
і я ловлячи ритм пульсу твого,з мовчання варитиму зілля.
