А на спаді ночі
Назаритянина, що віч
Не встиг склепити по знущанні,
Зв'язавши руки, ранком раннім
На суд Пилату відвели.
Судити цей гадав суворіш:
"Ти Цар Юдейський?" – "Сам говориш!"
На те Ісус. Немов воли,
Сопіли книжники й старшини.
"Чого мовчиш, у чім причини?
На Тебе свідчення – гроза.
Так дійдемо либонь до страти!"
Та дивувався прокуратор,
Бо більш нічого не казав
Ісус. Напередодні ж свята
Звичайне право у Пилата
Було помилувати раз,
Кого просили, зі в'язниці.
Якийсь Варавва – вбивця ниций
На розп'яття чекав якраз.
Коли ж гурба запрагла слова,
Спитав намісник, чи готова
Царя Юдейського собі
Прийняти із нагоди свята
Вона? Бо відав прокуратор,
Що чин Ісусовий свербів
Первосвященицькому чину.
Вони ж найшли якусь причину
Й намовили присутній люд,
Щоб відпустили їм Варавву.
Пилат на те: "Владнаю справу,
Та мовте – що ж тоді зроблю
Я з цим, що ви Царем Юдейським
Його звете? Бо по житейськи –
Не бачу злочину Його."
Гурба ж ізнесамовиті́ла:
"Розіпнеш богохульне тіло!" –
Лунало голосно кругом.
І прокуратор здався – мусив,
Щоб вгамувати те виття.
Варавву відпустив, Ісуса
Ж він засудив до розп'яття.
(15. 16-32)
По тім Пилатова сторожа
Над Ним знущатися негоже,
Зі сходів пхнувши, почала.
Зійшлось їх на розвагу ницю!
Ісуса вбрали в багряницю
Й вінок терновий до чола
Його торкався. Злі гримаси
Довкола корчилися: "Нас Ти,
Юдейський Царю, привітай!"
І били києм, і плювали,
Й поклони, буцім, віддавали.
Порозважались добре та й,
У ту ж одежу знов по п'яти
Ісуса вбравши, розіп'яти
Мерщій за місто повели.
Ішов же з поля перехожий
На ймення Симон, то сторожа
Хреста волікти за вали
Примусила сердегу, вище –
На гору, що Череповище,
"Голгофа", себто, нарекли.
І піднесли до вуст Ісуса
Вино прощальне, та по вусах
Лиш дві струмини потекли,
Бо не прийняв п'янкого трунку.
І був розп'ятий Він. Дарунку –
Його одежі, вельми ті
Кати зраділи, розігравши
Поміж собою, як то завше
Між вояків. І на хресті
Зробили напис: "Цар Юдеї."
Та не пішли з гори – до теї
Ще двох злодіїв притягли.
Розіп'яли нещасних вправно
По ліву руку і по праву
Від Нього, й тим слова були
Потверджені з Писання певно:
"До розбіяк Його напевно
Залічать." Зразу на ніщо
Звели Його діла і слово.
Всяк перехожий лихословив
Та глузував. Казав: "То що,
Ти храм руйнуєш до основи,
І за три дні будуєш новий –
Зійди ж та Сам Себе спаси!"
Первосвящеництво раділо:
"Спасав когось, а власне тіло
Спасти не годен! Ти ж єси
Христос – Ізраїлевий Пастир,
Зійди з хреста, щоб нам упасти,
Повіривши, Тобі до ніг!"
І кпили книжники затяті,
І навіть поруч розіп'яті,
І глузи чулися від них.
повний текст твору можна знайти тут: http://bukvoid.com.ua/library/oleksiy_ganzenko/yevangeliya_vid_marka/ )
