Місто набрякало,
ширилось і лізло,
як з діжі опара.
Натовпи валізні
сунули з вокзалу
населяти різні
закуточки, зали
і кімнати тісні,
що їм місто здало.
Місто набрякало.
Місто напивалось
в п'ятницю від втоми.
Місто прокидалось
в понеділок знову.
Місто зупинялось
у час пік нервово.
Місто озивалось
на російську мову.
В травні розквітало
вишнями, каштаном.
Пухом облітало
пишно-вишиваним.
Буйним цвітом пряним
вабили акації.
В липні жовкло рано -
це від радіації.
Місто обіцяло
гроші і притулок.
Місто закликало,
вабило, тягнуло,
втілювало мрії.
Твердило, навчало
про старі події
і про щось мовчало.
В камені плекало
заспану історію.
Ліхтарі палали
і ховали зорі.
Ніч дворами тихими
кралася збентежено
і боялась дихати.
Між Лівобережною
і старим Печерськом
Дніпр широкий виє
і віта почесно
моє місто Київ.
