Десь би дітися, у щось одягтись,
тисне осінь відчуттям, бажанням.
А жив би довше, побачив, як ти
мережиш жовтню тіло ножами.
У полонених вибір один –
заплющити очі, хай жовтіє
все, куди ще ніхто не ходив,
всі, хто забули колір надії.
Кому, як не нам, пропадати тут
між тим, що збулось, і тим, що буде.
Осінь – це куштування отрут
до яких підмішаний грудень.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design