Ісуса ж повели потому
Аж до Кайяфового дому,
Де вже плекався вбивчий плід –
Зійшлися свідчення шукати,
Щоб змудрувати плани страти,
Та не виходило, як слід,
Бо свідчення були фальшиві.
Ховали очі, гнули шиї
Злоріки злякані й нудні.
Та дехто мовив, хоч і нудно:
"Ми чули, цей казав прилюдно:
"Зруйную храма й за три дні
Нерукотворний храм напевно
Збудую," – твердили непевно.
Тоді первосвященик став
Посеред хати й мовить строго:
"Відкажеш на слова котрого
Із наших свідків?" Та не став
Ісус нічого промовляти.
По тім Кайяфа: "Заявляв Ти,
Що є Христос і Син Творця?"
Ісус на те: "Побачте Сина,
Ви Людського, коли вестиме
По праву руку від Отця
Той бесіду з Отцем на хмарах!"
Кайяфу наче вдарив спалах –
Роздер одежу на собі:
"Не варті свідки на увагу –
Завважте ось богозневагу
Та це зухвальство на суді!"
Тож вирок їхній був – до страти!
І стали бити і плювати
На Нього, поваливши з ніг.
І хоч господарям не рівня,
Накинулася люта двірня
Й собі глумиться, хто як міг.
Лице старим накривши міхом,
По черзі били задля сміху
Й питали: "Котрий? Ти ж пророк!"
(14. 66-72)
Петра ж той суд у серце вразив,
Бо йшов за ними ще відразу,
За кроком стишуючи крок.
Між двірні грів при ватрі ноги,
Служниця ж, зиркнувши на нього,
Сказала: "Бачила тебе
З Назаритянином Ісусом!"
Петро ж відрікся: "Забожуся,
Бігме – невдатний до кебет.
Хто в чім узрів мою провину?"
І відійшов, і в цю хвилину
За рогом півень проспівав.
Служниця ж твердила затято:
"Він з тих – мені б, та не впізнати!"
Петро ж відрікся знову. Мав
Підозру дужчу хтось, крім неї:
"Так-так, бо ж ти із Галілеї –
З твоєї мови чутно те!"
Бідак затрясся, мов каліка:
"Не знаю Цього Чоловіка,
Що ви про Нього речете!"
Й запів при цьому півень знову,
Згадав Петро Ісуса слово:
"Зречешся тричі ти в цю ніч."
І кинувся він світ за очі,
І плакав…
повний текст твору можна знайти тут: http://bukvoid.com.ua/library/oleksiy_ganzenko/yevangeliya_vid_marka/ )
