наш одяг покрали риби –
нам дихалось легко!
без жодної зАчіпки ми
пізнавали тілА
що спліталися в танці
під музику джазу
а потім нам душі кричали:
“блюз-блюз!!!”
та-та-так не хотілося
вкотре вертатися
в зиму
але
ти так ніжно
проникливо тихо
аж наче зміїно
про-ше-по-тів
“кохана
танцюймо на біс
блюз...”
гойдалися зорі
а сніг зависав на
обвітреній ринві
(слюдою до ранку
згус)
тілА наші майже
як ледь живі риби
спліталися в танці
і дихали важко
і дихали тихо
танцюючи блюз
блюз...
