|
|
| Авторів: |
2685
|
| Творів: |
51022
|
| Рецензій: |
95764
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 30773, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.145.47.253') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
літературна пародія
|
|
|
| © Валерій Хмельницький, 02-10-2011
|
"Ти відлітаєш геть, за метром метр
все далі наших заповідних врочищ
і забуттям, немов обридлий светр,
мене ти розпускаєш і торочиш.
Твої у петлях корчаться слова,
роковані облуді на поталу...
Вся у вузлах аорти тятива,
а ти її безжально так нап’яла..."
(Ярослав Петришин)
Твої у петлях корчаться слова -
Навіщо зав'язала їх у петлі?
Ох, неправа була ти, неправа -
Потрапиш за їх муки в саме пекло!
Ходжу я в светрі з слів і мерзну, от дивак -
Не гріє він мене, як той, що з вовни...
Коли до мене вернешся навспак,
То я тебе зігрію, хоч іззовні.
Куди пішла ти? Я ж тебе чекав
У хащі наших заповідних врочищ.
Нема мені до тебе жодних справ,
А ти про себе все одно торочиш.
Обридла ти, як той словесний светр -
Замерз я в ньому, як на вітрі цуцик!
Відстань від мене, стань за кілометр –
Бо, слово честі, ти мене замучиш!..
29.09.2011 р.
Джерело для пародії: Ярослав Петришин "Аорта" (http://maysterni.com/publication.php?id=67300)
|
|
|
не сподобалось сподобалось дуже сподобалось |
|
|
