По днях же двох пасхальне свято
Находило у ті краї.
Заворушились тут пихаті
З первосвященицької раті
Та книжників. Жало змії
Почувши їх, полізло б радо
До тих ротів – тримали раду,
Як вивести Його на суд.
"Лиш хай минуться дні празничні –
Наслухавшись казань величних,
Ще нас без суду понесуть!" –
Постановили.
(14. 3-9)
Тим же часом
Ісус та з ним Дванадцять разом
Ввійшли в Віфанію були –
До Симона слабого в гості.
Вже по вечері на помості,
Куди виносили столи,
З'явилась жінка невідома
Та й почала, неначе вдома,
Мастити голову Йому
Пахучим зіллям ревно й щиро.
Було то вельми цінне миро,
Тож дивувалися: "Кому
Могло таке спливти на думку?
Та продаж нардового трунку
Приніс би нам зо сотні три
Дзвінких динаріїв, на Бога!
Могли б ми їх роздати вбогим,
А це – що плюнь та розітри!"
Ісус до них: "Агов, юдеї,
Чого присікались до неї?
Зробила жінка ця добро
Мені, бо вбогі завжди ваші –
Чиніть добро їм нині й завше,
Мене ж не буде з вами. Про
Те втямити хіба ж несила,
Що це на погреб намастила
Вона мене? Поправді вам
Скажу: де тільки знову й знову
Ції Євангелії слово
Лунатиме в світах, то там
Всяк чутиме про неї всюди!"
(14. 10-11)
Тоді ж Іскаріота Юди
Торкнувся зради чорний дим.
Той чад у кволу душу взявши,
Мерщій подався він до старших,
Щоб видати, де буде з Ним.
Первосвященики зраділі
Сказали, буцім не обділять
Та срібняків йому дадуть.
Побіг відступник до Ісуса,
Бо вже того глядіти мусив
Та стежити Ісусів путь.
повний текст твору можна знайти тут: http://bukvoid.com.ua/library/oleksiy_ganzenko/yevangeliya_vid_marka/ )
