Коли ти відчуєш, що можеш усе на світі,
що вистачить сили, і вміння, і знань – для всього,
коли ти відчуєш, що став уже майже Богом, –
«навіщо?» – спитаєш Його і «чого хотіти?».
Коли ти відчуєш, що вже ні на що не здатен,
що власне ім’я пригадати немає сили,
коли ти відчуєш, що став уже майже Сином, –
«навіщо?» – спитаєш Його і «чого чекати?».
Мовчатиме Бог у тобі, бо Йому там зайве.
Мовчатиме Син у тобі, бо і Він – розп’ятий.
Коли ти відчуєш, що дух твій вже мастить п’яти,
спитаєш у Духа, чи Він хоч у гості зайде –
бодай попрощатись…
Можливо, Дух теж промовчить,
а можливо, скаже:
це ти був метою і ціллю,
а Бог не маже…
