|
|
| Авторів: |
2698
|
| Творів: |
51624
|
| Рецензій: |
96047
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 3065, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '18.221.161.43') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Поема
|
|
|
| © Василь Шляхтич, 28-12-2006
|
Лице протер часу рукою
Побачив світло у ночі
І захотів перед собою
Сховатим бувшого ключі
Крім того він серцем дитини
Мрії в усі кутки ховав
Одну він геть від себе кинув
До неї довго не вертав
Лиш не забув її ніколи
Вона десь була все жива
Мов стежка що вела до школи
Мов рушник що мати дала
На лиці вогуість завітала
Протер він очі і зітхнув
Згадав ніч Івана Купала
Під деревом задумав вснув
І спить і мрії всі вертають
Всі крім одної що десь там
Для неї місця ще немає
Їй треба ждати на свій храм
Десь через сон собітка гріє
З далека ядлівці горять
А він незнаю спить чи мріє
А иоже тільки очі сплять
Нині він правді дає руку
Мовчазним серцем обіймає
Ти віриш що вже буде злука
А тої поки шо немає
Він спить а дерево росте
Гілки листочками співають
У сні одної мрії жде
Готовить її місце скраю
Може їй вітер принесе
А може сонця промінь
І десь на душу покладе
Мов той небесний гомін
Під головою ще п’ястук
А бік вже в іншій позі
Почув якийсь чудовий звук
То мамця на порозі
Кличе синочку повернись
На батьків своїх ниву
Коли ти сплячій пробудись
Тоді будеш щасливий
Він пробудився протягнувсь
Дуб прийняв його спину
І те що він тепер почув
Тобто чиїм він сином
Подумав Боже це не сон
В мене була родина
І хата з повністью вікон
А я все це відкинув
Матінько рідна гріх прости
Хоч мудрий, жив в облуді
Нині ще хрест мушу нести
Босо йдучи по грудях
Матксю рідна помолись
За гріхи свого сина
А особливо що колись
Він все своє покинув
І тихо стало він сидить
Роздумує минуле
Гріх несений весь час тяжить
На грудях ставить кулак
І він клинесь змінити все
З життя свого погане
І просить Бога хай несе
Як Сизиф гріха камінь
Рукою знак хреста зробив
І Бога тихо молить
Щоб як сліпець і він прозрів
Й більш в гріх не йшов ніколи
Вітер в листях своє співа
А всі пісні дубові
Нагадують його життя
На неправди основі
І що тепер і що тепер
І що зі мною буде
Я лив брехні сотні відер
І сам теж жив в облуді
А може я насправді жив
В несвого Бога храмі
Й не те що треба я любив
Що ж нині скажу мамі
Він став і голову підніс
Високо зависоко
Но що ж це бачив тільки ліс
І Всевишнього око
Дуб далі листям шелестить
Бог далі Богом світа
А він стоїть стоїть терпить
Душа його невмита.
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
|
