Де сміх бринить і зоряні вогні,
та піниться у кришталі вино,
живуть улюбленці легкої долі,
а нашого життя такі повільні дні,
скуті в ланцюг, полічені давно,
одноманітно йдуть собі поволі...
Й так на останніх схожі провідні,
що як і ми товкуть життя багно
і нам усім бракує часу й волі.
Аж раптом вдарить дзвін у далині,
у сивих сутінках і стане все одно...
Лиш курява доріг, та вітер в полі.
