На завтра передали вітер та дощі сумні.
І з хати мама не пускає , каже , нічого ходити.
В квартирі кожен день як на війні.
Так ніби рідні , але ні з ким говорити.
Ти вже доросла . Може так , а може ні.
Хоч п'єш коньк і синій Честер куриш
Та кожен день жалієшся мені,
Що у житті своєму щось змінити мусиш.
Проте , ти не готова ще сказати ні.
Затиснута в обмежливих тенетах,
Проводиш дні та вечори нудні
В мережах соціальних інтернету.
А там лише слова , слова пусті.
Тому так гірко і вже майже сльози.
І хочеться у неземні краї
Де хвилі , пальми та тропічні грози.
Де вітер з терпким смаком перемоги.
Де він про кого снила все життя.
До себе притиснувши , прошепоче
Чекав на тебе дівчинка моя.
