Коли ж прийшли до храму знову,
Вже там чекали на розмову
Ісуса, і розмова ця
Погрозливі несла причини,
Зійшлись бо книжники, старшини
Й первосвященики. В юрбі
Сичали люто злі личини:
"Якою владою Ти чиниш
І хто цю владу дав Тобі?"
Ісус: "Лиш маю я прохання
Щоб відказали на питання
І ви, питання даючи.
Все повіщу вам без обману
Лиш мовте: хрищення Івана
Чи від людей було, а чи
Зійшло з небес?" Гуло юрбою –
То ж міркували між собою:
"Як мовимо, що із небес,
Він скаже: "Чом же в цьому разі
Ви не повірили нетязі?"
Коли ж відкажемо, що без
Небес Іван чинив ті дії –
Народ повстане, бо ж надію
Згубив з пророком, що помер. –
Не знати…" – просичали вовчо.
Ісус: "То й Я тоді промовчу
І не відкрию вам тепер,
Хто дав Мені всесильну владу."
(12. 1-12)
Тим часом купчило громаду,
Ісус же притчами казав:
"Був чоловік, що добру раду
Собі давав, та винограду
Насадовив. Щоб і коза
Туди не влізла, огорожу
Зробив міцну, найняв сторожу,
Чавильню звів – усе якраз.
Та, щоб залюднити винарню,
Пустив майстрів до неї гарних.
Коли ж минув по тому час,
Господар вирішив послати
Туди раба – зібрати плати
Від винарів своїх, та ба –
Того відбанили добряче
Та й вигнали, непотріб наче.
Назавтра іншого раба
Послав господар до винарні,
Були ж його надії марні –
Втікав побитий чимскоріш
І цей, що аж губив сандалі.
Кого б не посилав надалі
Господар наш – підступний кіш
Того вбивав, або ж калічив.
З ції біди упавши в відчай,
Він сина вирішив туди
Послать. Гадав: "З мого дитяти
Невже наважиться хто стяти
Хоч волосину?" Та біди
Були вже близько чорні хмари,
Бо зміркували ті почвари:
"Це спадкоємець, варто нам
Його забити ниньки хутко,
Як попливуть усі прибутки
В кишені наші від вина!"
І вбили сина, й біле тіло
В рівчак за муром полетіло.
Господар же, діставши знак,
Післав катів на люті муки,
А виноградник в інші руки
Віддав. Писання ж мовить так:
Той камінь, що було майстрами
Відкинуто, ось перед нами
Наріжним став. На те ж таки
Господня воля і потреба,
Те всім лише прийняти треба,
Хоч нам воно і невтямки."
І вже Його хотіли брати
Та кинути мерщій за ґрати,
Бо знали – притча ця про них.
Але боялися народу,
Тож іншу віднайти нагоду
Поклали й гамір трохи стих.
повний текст твору можна знайти тут: http://bukvoid.com.ua/library/oleksiy_ganzenko/yevangeliya_vid_marka/ )
