Перетягати меблі - просто розставляти ніби наново,
ніби їх там не було до того.
Перечитувати книжки, окремі вірші,
ніби раніше не було їх,
і слів їхніх не було у пам'яті.
Наново стрічати ранок і нагадувати собі -
його не існувало ще ніде і ніколи,
цього ранку, коли я прокинулась від шуму води,
ти сказав "час вставати",
а я в півсні ще ніби обіймала тебе.
І тоді, як уже рипіла свіжим снігом -
усе ще обіймала тебе.
Цього снігу вчора не було.
А я є - давно.
Та щоранку хочу бути наново.
