Милий скрипалю – зіграйте мені ностальгію -
Вічних лісів серенаду, забутих полів…
Ви тільки грайте! А я поки трішки помрію,
Й зерням полину за вітром майну навздогін –
За небокрай, де смарагдові зорі на стелі
Буду збирати у кошик для буднів своїх.
Грайте, скрипалю! Я вже пролітаю пустелю
Вчорашнього дня, де ховалося сонце в барліг.
Грайте, скрипалю! Не треба мене жаліти!
Хочу туди я – на крила до Ваших октав!
Може нарешті мені перестане боліти
Та ностальгія, що в серці моєму, хоч там!
Грайте, скрипалю! Моя вже присутність стихає –
Бачите – вийшла вже місяця перша дочка...
Може й колись по мені ностальгію зіграє
Рухом повільним гострий язик смичка…
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design