Милий скрипалю – зіграйте мені ностальгію -
Вічних лісів серенаду, забутих полів…
Ви тільки грайте! А я поки трішки помрію,
Й зерням полину за вітром майну навздогін –
За небокрай, де смарагдові зорі на стелі
Буду збирати у кошик для буднів своїх.
Грайте, скрипалю! Я вже пролітаю пустелю
Вчорашнього дня, де ховалося сонце в барліг.
Грайте, скрипалю! Не треба мене жаліти!
Хочу туди я – на крила до Ваших октав!
Може нарешті мені перестане боліти
Та ностальгія, що в серці моєму, хоч там!
Грайте, скрипалю! Моя вже присутність стихає –
Бачите – вийшла вже місяця перша дочка...
Може й колись по мені ностальгію зіграє
Рухом повільним гострий язик смичка…
