Коли ж вони у Єрихоні
Були, то там поміж людей
Сидів старий на згірку збоку,
Що Вартимеєм звався. Око
Його мов порох притрусив.
Утім, зачувши про Ісуса,
Сліпий неначе стрепенувся
Й почав гукати, що мав сил.
Кричав: "Спаси, Давидів сину,
Та змилуйся над дідом сивим!"
На нього гнівилась юрба
Та цитькала. В Ісуса ж гамір
Цей викликав одразу намір
Старого бачити. З горба
Того стягнули, лантух наче:
"Ходи ж, та бадьорися, старче –
Він хоче бачити тебе!"
І той постав перед Ісусом,
І Він спитався: "Що б я мусив
Тобі зробити?" – "Голубе
Узріти небо прагну дуже!"
"Іди ж та знай, що віра, друже,
Тебе спасла!" І той прозрів,
І бачачи небесні далі
Вслід за Ісусом рушив далі.
(11. 1-11)
Коли ж на гору, на Оливну
Уже перед Єрусалимом
Зійшли, двом учням Він велів:
"Хай кожен з вас часу не гає:
Внизу в селі припнуте має
Осля стояти, там, де хлів
Його. Ніхто того осляти
Не намагався ще сідлати –
Мерщій ведіть його сюди.
Коли ж хто скаже, що негоже
Чужого брати, мовте: Боже
На те веління і сліди
Цього не згубляться осляти –
Його повернуть вам до хати."
І так було, і привели
Вони осля, що ледь від мами,
Сідельце виклали плащами,
І сів Ісус. І немалий
Зійшовся гурт на ту часину,
Й на шлях Давидового Сина
Стелили одяг і зело.
"Осанна! – чулось переможне. –
Благословен, в Ім'я хто Боже
Іде. І Царство, що було
Та знов настане в новім часі.
Осанна днесь і в позачассі!"
І так ввійшли в Єрусалим.
Ще встиг Ісус дійти до храму,
Аж ніч свого наслала краму
І Він та всі Дванадцять з Ним
Пішли в Віфанію вечірню,
Де обіцяли їм ночівлю.
повний текст твору можна знайти тут: http://bukvoid.com.ua/library/oleksiy_ganzenko/yevangeliya_vid_marka/ )
