Коли ж свої сліди
Вони затим пустили далі,
Припав Ісусу до сандалій
Один сердега й мовить так:
"Відкрий, Учителю мій Добрий,
Що я, поштивий і хоробрий,
Робити мушу – дай хоч знак,
Щоби життя пізнати вічне?"
Ісус промовив: "Чоловіче,
Чому ти Добрим звеш мене?
Немає Доброго нікого,
Хіба що Господа самого.
Твоя ж зажуреність мине,
Коли згадаєш, неледащий,
Перелік заповідей наших:
Не вбий нікого, не кради,
Не стань і свідком неправдивим,
Отця та матір всім на диво
Шануй довіку, не кривди́.
Перелюб зась тобі чинити…"
Юнак Йому: "Те, хоч побий Ти,
Ще змалку виконав я все!"
"Лишилась дрібка – стань свобідним:
Роздай усе, що маєш, бідним,
Бери хреста – його несе
Усяк, хто хоче йти за Мною,
І скарб небесного розвою
Тоді візьмеш." Недобрий знак
Либонь отримав той хлопчина,
Бо зажурився й зник. Причина –
Заможним вельми був юнак.
Те спостерігши, каже з сумом
Ісус: "Як тяжко товстосумам
Шукати в Царство Боже путь!
Відверто вам казати буду,
Що легше вже, либонь, верблюду
Крізь вушко голки прослизнуть!"
На те жахнулися присутні
І дивувалися: "З посутніх
Чия ж душа себе спасе?"
Ісус: "До чого катма змоги
В мужів, на те є змога в Бога.
Для Господа можливо все!"
(10. 28-31)
Тоді ж Петро почав казати:
"Ось кожен з нас пішов із хати
І всяк усе лишив, як є."
Ісус на те розмову стишив:
"Нема такого, щоб залишив
Сестру чи брата, все своє:
Батьків, дитину чи невістку
Й пішов за Мною Добру Вістку
Нести, та щоби не дістав
У сто раз більше вже сьогодні,
Поміж гонінь, дарів Господніх:
Рідню й добро, і млин, і став.
Од завтра ж вічно вікувати
Почне в Господніх цей палатах.
Тож без пошани й без вини
Хто перший був – останнім стане,
Останній – першим.
повний текст твору можна знайти тут: http://bukvoid.com.ua/library/oleksiy_ganzenko/yevangeliya_vid_marka/ )
