Знаєш, коли дуже тепло,
звук не ростворюється -
він має здатність перетворюватися
у стоногу бестію,
що зі швидкістю світла пересувається з моїх до твоїх думок..
знаєш, цей лаптоп - (лапки-топають ?)-
цей лап - не лáпає зовсім літер,
що я набираю, вистукую,
зі злiстю гримаю, розбиваю свої подушечки пальців об якесь незрозуміле
ніщо...!!! -
і воно мене не хоче слухати -
зараза, втікає..
і я не встигаю,
не встигаю сказати,
вИгримати,
вИсловити,
вИшепотіти,
вИдихнути
як я тебе
усе ще люблю..
о.. бляха!.. така тонка..
чеканка на нервовій дощечці..
(молоточком тюк-тюк-тюк - ну, хто в силі це витримати?!)
чеканка на розпеченім підвіконні -
чеканка дощу -
і я - твоя бранка,
як вічна чеканка
на тебе,
твій голос
чи кроки..
Знаєш такого метелика - пілігрима,
назва якого - "Монарх блукаючий?" -
(Danaus plexippus) -
він летить тисячі кілометрів,
лише вчувши своїми рецепторами
зміну тепла -
він летить разом з вітром
на зиму з Канади у Мексику,
пристає на гілці ялини,
утворюючи важке гроно
з таких же зблукалих монархів?
Півграма краси неможливо зважити..
та всеж , коли її стільки
і коли вона треться крильце об крильце -
спалахує мотилячий феєрверк..
і це тепло, таке крихке,
здатне зігріти усю колонію монархів..
Сьогодні мені наснилaсь
темна прадавня пуща,
де крізь густе хвойне віття -
яснІ перли зір..
сьогодні я
знову з тобою -
там..
