Так любо звучить "незалежна", але не по суті.
Бо вістря відрази націлене в себе самих,
Коли ідеали майбутні й здобуті - забуті,
Коли "патріот" є не більше, ніж з притиском сміх.
Так гарно звучить "Україна" і гірко водночас.
І кропить так щедро сльозою сирітка рукав.
Господарів загнано. Зайди по тернах волочать.
Бо кожен собака тут прихисток теплий шукав.
Самі вже, як пси: того гавкоту-лементу досить.
Собака не дурень - він лиже ту руку, що дасть.
І хто розуміє, той правду для себе виносить.
А час - той покаже, яка та у кого є масть.
