Коли ж вернулися до учнів,
Топталась там зо сотня ніг.
І слався галас, мов на свято,
Все пнувся книжник ближче стати,
Й вітав Ісуса, хто як міг.
А Він спитався їх одразу:
"Хто гамору пустив заразу?"
І відказав Йому один:
"Учителю, привів до Тебе
Я сина ось, із нього треба
Прогнати демона. Годин
Катма спокійних у хлопчини –
Хапає демон без причини
Його й об землю б'є та б'є.
Хова хлоп'я під лоба очі,
І стогне люто, і скрегоче
Зубами. Вирятуй моє
Дитя. Діждавсь Тебе насилу,
Твоїм бо учням то над силу
Було. Прогнівився Ісус:
"О, роде сповнений невір'я,
З тобою розлучусь, повір, Я!
Ведіть хлопчину – хай із уст
Моїх очиститься врочисто!"
І той прийшов, і дух нечистий,
Ісуса вчувши, повалив
Хлоп'я на землю й став качати,
І піна з рота у хлопчати
Полізла, й батько сльози лив.
Спитав Ісус: "Давно це в нього?" –
"Ізмалку ще. Той біс і в ноги
Його жбурляв, і у воді
Та у вогні губив без тями.
Благаю: змилуйся над нами
І поможи!" Ісус: "Тоді
Увіруй – стане все можливо!" –
"Тож вірю, Господи мій милий.
У вірі лиш мене зміцни!"
Ісус велів нечистій силі
Й та, хоч пручалася щосили,
Із хлопця вийшла. У міцний
Поринуло його серденько
Неначе сон, хоча тихенько
Вже шепотілися: "Либонь,
Помер бідак, не знісши муки."
Ісус поклав на хлопця руки
Й діставши міць Його долонь,
Підвівся той собі на ноги.
Коли ж нарешті із дороги
Прийшли додому, то Його
Спитали учні самотою:
"Чого не вийшло в нас із тою
Німою нечистю? Чого
Не вигнали ми з хлопця біса?"
І Він сказав: "Того не бійтесь –
Аби піймати бісів хвіст,
Молитва в поміч вам і піст."
(9. 30-32)
По тім ішли до Галілеї.
Ісус же крився, бо єлеїв
Більш ні від кого не чекав.
Казав: "Людсько́го Сина всюди
Шукатимуть, затим до суду
Візьмуть, схопивши, бо така
У тім Господня є потреба.
Та гріб копати ще не треба –
Уб'є, готуйтеся, Його
Судилисько людців нечесне,
Та Він на третій день воскресне!"
Вони ж не тямили того
Й боялися Його спитати.
повний текст твору можна знайти тут: http://bukvoid.com.ua/library/oleksiy_ganzenko/yevangeliya_vid_marka/ )
