А по тім
Казав: "Почуйте слів посутніх,
Що деякі з отут присутніх
Не увійдуть у смерти дім,
Допоки Царства не побачать,
Що прийде в силі, сяйво наче."
(9. 2-9)
Шість днів минуло з тих подій.
Узяв Ісус Петра, Івана
Та Якова й раненько-рано
Повів на гору. Дивних дій
Вони навиділись там доста.
Ісус перемінився просто:
На Ньому одяг засіяв,
Мов біла хмарка над землею.
З'явилися Мойсей з Іллею.
Один одного на ім'я
Вони в розмові називали.
Петро ж, неначе муж бувалий,
Але розчулився й сказав:
"Тут гарно, маю певний намір
На спаді цім розбити табір:
Поставлю шатра і казан…"
Зненацька хмара всіх накрила
І голос, що немов на крилах
Із неба линув, прогримів:
"Це Син Мій любий, знайте люди –
Йому коріться скрізь і всюди!"
І кожен, чувши, занімів.
А як туману обшир збувся,
Нікого більше, крім Ісуса,
Вони не бачили. З гори
Коли ж спускалися нарешті,
Ісус велів їм, кожен решті
Нічого щоб не говорив:
"Хай ваших уст мовчання скресне
Лише, як Людський син воскресне!"
(9. 10-13)
І всяк обіцянку тримало,
Хоч сперечалися немало
За воскресіння, а також
Питалися про перегуди,
Що перше мав Ілля прибути.
Ісус на те промовив: "Що ж,
Часи пророчі вже надворі:
Ілля прийшов, але ж у горі
Та у стражданнях Людський Син
Пробути мусить аж до краю,
Про що написано і знаю.
Ілля ж рятунку не просив
І, хто хотів його – той мучив."
повний текст твору можна знайти тут: http://bukvoid.com.ua/library/oleksiy_ganzenko/yevangeliya_vid_marka/ )
