Я досконала, а значить я - ніщо.
Тому самотність - ось, що мені пасує більше за все.
Ніхто не хоче підходити до краси.
Я сама того не хочучи увійшла до дзеркальної споруди.
Звідти виходу немає, бо кожен вихід, це - відображення.
А поза цим замком що? Це так лячно, що там є.
Мертва земля, Мертва трава
І всі наче зомбі, бо у всіх інстинкти, це найголовніше.
Я поступово стираюсь із пам*яті тих, хто хоча б знав моє ім*я.
О друже, адже я ніц не відчуваю.
а ти кричиш на холодні ночі, ти кричиш на те, що тобі сумно...
