Привітне сонце світить не для тебе,
Обмерзле гілля, може, й не заквітне,
Розлоге небо, наче і не небо –
Омана в висі, зовсім непомітна.
Жорстокість долі ранить твою душу,
Надломиш крила, прагнучи злетіти,
Етюдом смутку милуватись мусиш,
Черствіє серце від облуди світу...
А чи не варто порожнеч позбутись???
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design