Щастя в дірявім човні
хвилі солоні гойдають.
Тепле ще, та неминуче
холодом кане в пістні
миті. У смуток безкраїй.
З часом рівниною кручі,
звідки торкнутись до зір
можна, впадуть на мінливий
терен життя. Щезнуть пути
з митей, що вміщують вир
щастя, що пестить грайливо...
Ще хоч би хвильку відчути...
Вирине, може, колись,
щастя з безодні лихої,
де, як хурделиця, свище
смуток. Уїдливо. Скрізь.
За тепловою шкалою
серце все нижче та нижче...
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design