місто пливе в безодню, три кораблі бездонні
вгору здіймають весла, плачуть русалки-хвилі
їм лоскотати скоро теплі тіла будинків
ночі повільна куля тихо пливе у скроню
ночі повільна куля пройде тебе навиліт
ніч запливає в тебе, в трюми бездомних вулиць,
в чорному ставі неба срібні монети губить
так, щоб вони злипались в білих нічних ведмедів
будемо так кохатись, щоб не вони почули,
просто плисти за руки й міцно стискати губи
ночі форелі жовті тихо пливуть за нею
світла гарячі пасма падають нам на постіль
міста човни бездонні тягнуть за линви краби
і не ховай нічого в ночі під паранджею,
бо не сховаєш груди, бо не сховаєш постріл
