Відтак, пішовши з того дому,
Ісус до Тиру та Сидону
Проклав своїх сандалій слід.
Гадав спочити десь до ранку,
Але одна фінікіянка,
Дізнавшись про Його прихід,
Прибігла й почала благати:
"Рятуй! Прошу Тебе, як мати:
В мою доньку вселився біс!"
Ісус до неї: "Дай же вдома
Дитині їсти, лиш потому
Нехай щеня об'їдки їсть!"
Вона на те: "Не буде ж лиха,
Як цуценя підхопить тихо,
Коли зі столу що впаде."
Ісус: "Ходи ж собі, небого.
За ці слова, що любі Богу,
Не стрінеш бісів більш ніде!"
Коли ж прийшла вона до хати,
Донька собі лягала спати
І личко дівчинки цвіло.
(7. 31-37)
Ісус же далі Добрі Вісті
Поніс окрай Десятимістя.
Яко́сь, проходячи село,
Зустрів людей, котрі до Нього
Вели нещасного одного,
Що зроду був глухонімий.
Ісус убік відвів страждальця
Й, до вух тому приклавши пальці,
Сказав: "Одкрийся й пута змий!"
Та мова вмить була почута –
Із вуст німих опали пута
Й усім навкруг забракло сліз.
І хоч просив їх чемно й гарно
Він не розводитися марно,
Та скоро знати стали скрізь,
Бо ж гомоніли знову й знову,
Як Він німим вертає мову,
Як Він глухим вертає слух.
(8. 1-9)
Тоді ж почули за пригоду,
Як знов зійшлось не знать народу,
Кого Святий повабив дух.
А, що не мали дуже їсти,
Ісус, гукнувши учнів сісти,
Сказав: "Доросле та й маля
Знесилилося й зголодніло,
А відпустити їх – не діло,
Бо поприходили здаля."
На те Апостоли Ісусу:
"Хіба знайти поживу мусим
Тут, у пустелі?" Їм Ісус
Тоді: "Чи ж маєте припаси? –
Лиш сім хлібів. – Нехай же зразу
Всі посідають. Я ж візьмусь
Тут кожного нагодувати."
Молитву склав і став ламати
Той хліб. І втома рук Його
Не зачіпала – всім по скибці
Дісталося та ще й по рибці.
І всі наїлись, а з того,
Що взяв, либонь, Ісус нізвідки,
Сім куп набрали недоїдків.
Зібрав же до вечері Він
Чотири тисячі народу.
повний текст твору можна знайти тут: http://bukvoid.com.ua/library/oleksiy_ganzenko/yevangeliya_vid_marka/ )
