Каприз в унісон. Старий дідо-патефон
Щирить зубами обгризену мелодію
Написану нещодавно Висоцьким Володею
На мотив негритянської музики щоденної Африки
З присмаком тмину, алюзій і трішечки паприки
Запатентованої на китайській плантації фермерами карликових мільярдів
Інфаркт мікакарду відсутній анархії. Ми ж не мило в суцільній помаді
Fuck You своє єстество, ми не наскілько суцільні
Щоб викидати обміряний хліб нашому цвяху неділі
Випитого на голгофі в п’ятницю на честь того, що був всього-на-всього істина
На відстані сонячних кроків скрізь наготовлено їсти нам
За сім талантів, за три води, за тіло христове
Хтось ляпнув, що Україна має талант. А ми тоді хто, полова?
