З тим до земель Генісарету
Таки на ранок припливли.
Вже там Ісуса взнали зразу
І хто яку терпів заразу –
До Нього кинувся чимдуж.
Ішли самі й несли на ношах,
Вели злобливих і хороших,
Зіходилося сотні душ.
Нещасних клали на ряднини,
Ісус же походжав між ними
Та вздоровляв, як тільки міг.
І хто торкавсь Його одежі,
Вставав та, мовби при пожежі,
Чимдуж собі додому біг.
(7. 1-13)
Лились чутки з країни сеї,
Що вже до Нього й фарисеї
З Єрусалиму прибули.
І надто їх той огріх мучив,
Що до обіду дехто з учнів,
Не мивши руки, за столи
Собі сідали. Синагога
Ж велить юдею вельми строго
Тримати руки в чистоті.
Крий Боже викликати осуд
Коли не митий в домі посуд,
Щоб аж блистіли чаші ті.
І запитали фарисеї:
"Чому, кажи, з Юдеї всеї
Закони пращурів святих
Лиш при тобі не мають шани?
Немиті руки пхають в чани…"
Ісус же мовив їм: "Про тих,
Котрі, як ви, є лицеміри,
Сказав Ісая ще:
"Без міри
Мене шанують їх уста,
Але не бачу шани в серці.
В науках знаються тепер ці,
Хоча наука їх пуста."
Вам передання любі й гожі,
При цьому заповідей Божих
Давно забуто вічний сенс.
Хоча б Мойсея вам згадати,
Який казав, що батько й мати
В пошані є понад усе.
І хто зневажить батька й матір,
Того хіба каменувати
Потрібно люто. Ви ж тепер
Понавигадували ловкі
Нові порядки та відмовки,
Що їх би й мудрий не допер.
І можна вже забути старших…"
(7. 14-23)
А ще казав, на камінь ставши:
"Послухайте ж мене в цю мить:
Зовсі́м не те сквернить людину,
Що входить їй усередину,
А, що виходить – те сквернить.
Хто має вуха – має знати!"
Коли ж зайшли вони до хати –
За притчу виникли думки.
І Він казав: "Таж, мов у днину,
Це зрозуміло: що в людину
Ввіходить – не сквернить таки,
Бо йде не в серце, а в утробу.
А що виходить із нероби,
Чи з роботящого – оте
Сквернить його, бо то розпуста,
Крадіж, лукавство, душогубство
Та все, що вельми не святе.
повний текст твору можна знайти тут: http://bukvoid.com.ua/library/oleksiy_ganzenko/yevangeliya_vid_marka/ )
