Чую, кличе мене море
в крижані свої обійми.
Море, я тобою хвора-
переслідують видіння
загадкові. Не підкориш!
Не заманиш, не заручиш!
І, в депресії осінній,
ухопившись за поруччя,
повторятиму: я вільна,
неприсвоєна, нестримна,
як і ти, що мене кличеш.
Море- море... сірий відчай,
чорний смуток, вічне горе.
Прислухаюся. Той голос
до мого подібний дуже.
Наче я себе втішаю:
краще морем чорним будеш,
без надії, без бажання...
15.10.2008
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design