Тим часом, збивши з лиць утому,
Прийшли апостоли додому
І кожен мав з тих мандрів плід.
Заледве всі, діставшись хати,
Розказували, як навчати
Було в незатишних краях –
Звірялися Йому, мов діти.
Ісус же мовив: "Відпочити
Вам треба. З вами ліг би й Я."
А, що стояв невпинний гамір,
Пристали на Ісусів намір,
Тихенько сівши до човна,
Відплисти десь на безгоміння.
Та ледве рушено каміння
Було ногами – мов струна
Над людом чутка забриніла
І, підхопивши сонне тіло,
За ними кинулося вслід
Багацько берегом народу
Й, оббігши суходолом воду,
Вже там з лобів стирало піт.
Отож Ісус, на берег ставши,
Укотре стрів малих і старших,
І вкотре кожне прагло див.
І вже не міг відпочивати
Ісус, бо був для всіх, як мати,
І довго Він між них ходив…
Вже зорі пасла ніч колючі,
Як підійшли до Нього учні,
Щоби сказати: "Далебі,
З Тобою кожен з них і жив би,
Та відпусти – нехай поживи
По селах куплять десь собі."
Ісус же їм: "Нагодувати
Дітей голодних мусить мати,
Тож нагодуйте їх скоріш."
Хитали учні голова́ми:
"Чи ти не кпиш бува над нами?
Таж маємо в хазяйстві гріш,
Хіба дрібний та ще два соми,
Та п'ять хлібів – ото й по всьому!"
Ісус велів принести кіш
І, по молитві, став наїдки
Ділити, що, не знати й звідки
Те бралося. Й казали: "Їж!" –
Апостоли, та йшли між люди,
Розносячи поживу всюди,
І кожне їло від душі.
Зійшлось тому п'ять тисяч свідків,
Й було лишень із недоїдків
Дванадцять зібрано кошів!
(6. 45-52)
Заледве впоравши обіди,
Ісус велів до Віфсаїди
Відплисти учням на човні,
А сам залишився з народом,
Уздоровляючи, і згодом,
Як день новий уже зчорнів,
То вийшов сам собі на гору,
Молитися. Таки в ту пору
На морі вітер лютував.
Човна гойдало без упину,
Й дарма місили весла піну,
І пнувся дибки лютий вал.
Коли ж, змагаючи негоду,
З човна поглянули на воду –
Готові стали взріти дно,
Бо йшла водою, мов землею,
Якась мара, що буря з нею
Була, напевно, заодно.
Аж раптом привид обернувся
Й промовив голосом Ісуса:
"Сміліш, не бійтеся – це я!"
І Він зайшов до них у човен,
І небозвід став тиші повен,
Й зірок мигтінням засіяв.
Апостоли ж, не мавши віри,
В серцях, що вельми затверділи,
Геть подивовані були.
Не знали ще Його секрету…
повний текст твору можна знайти тут: http://bukvoid.com.ua/library/oleksiy_ganzenko/yevangeliya_vid_marka/ )
