Я хочу, щоб ти стала водою дощовою,
А я буду сльозами щастя
І ми зіл'ємося з тобою
Воєдино. Нічому непідвласні,
Крім спогадів, що виринатимуть з потоків часу.
Любити більше з кожним днем -
Тепер це моє гасло!
Я говорив уже тобі,
Як гарно твої руки пахнуть?
Яка ти ніжна і тендітна?
Квітка. Справжня квітка.
Маленька пташка - я,
Ти - моя клітка.
Без тебе вже ніяк.
В тобі я
З кожним поцілунком розчинявся.
В твоїх губах, долонях...
Крізь шию, очі, скроні
Проникав. І там зостався.
В обійми падаю твої, неначе в воду
І в них тону.
Так схоже, весь цей час,
Відколи ми зустрілись,
Любив лише тебе одну?
Просто ніяк не сподівався,
Що втративши я знов тебе знайду.
Що заслужу любов твою, прихильність.
Я й досі у твоїй присутності тримчу.
Ти дуже довго була ідолом моїм
Й тепер непідконтрольну маю схильність
Не вірити, що я щасливою тебе зроблю.
Не дивлячись на те як сильно я люблю,
Боюсь, що обману
Й тебе й себе, коли скажу,
Що я готовий знову повернути
Ті ночі, коли я не міг заснути,
Шукаючи твою бліду подобу.
Її і досі не знайшов,
Та шлах яким до цього йшов
Зробив сильнішим.
І я став іншим.
