у житті пастила не щодня до обіду
лише інколи тільки у свято під дзвони
я напружилась наче дроти телефонні
я напружилась ніби я постріл в сусіда
я напружилась мовби візок інвалідний
на четвертій сходині між пеклом та раєм
так буває я знаю в житті так буває
тільки серце волає і серце голосить
тільки просідь уже довжиною із осінь
тільки просо розсипалось пружно та просто
а незграбні долоні не ладні збирати
я зберу до зернини я мушу зібрати
отченаш промовляють судини та жили
капіляри несуть життєдайну поживу
будем жити іще трохи мусим пожити
кров пульсує і б’є найзапекліший марш: от-
ченаш. Отченаш. Отче наш! отче Наш! отче
у житті пастила не щодня до обіду
лише інколи тільки у свято під дзвони
я купила сьогодні в крамничці ікону
