Так мало чути, в останній час,
про край наш рідний
теплих фраз.
Й не раз, бува,
в очах він наших бідний,
недолугий,
повний зла.
Весь час шукаємо ми другий –
край сповнений багатства і тепла,
аби лиш відірватися від дна.
І забуваємось…
Ніде не рай.
І добре тільки там де нас нема.
Що ж,
кожен має сам зробити вибір.
Зроблю його і я.
Але, як по мені,
коли на дні всі запалять вогні,
то з неба
море
буде наче небо
і зорі неба
наче в дзеркало
поглянуть на морських зірок.
А більше нам нічого і не треба.
Просто зроби мені на зустріч перший крок.
