Чорні орхідеї на могилі серця
Поховали у труні мерця -
Там поховали свої почуття
Отак безжально як минуле.
Ми думали, що добре буде,
А виявилося зовсім зле...
Вже орхідеї померзли на морозі
Осінні дні скорилися зимі.
Вже очі виплакали останні сльози,
Жалі і смутки застигли в кришталі,
Заграли, затремтіли скрипкою в душі
Як кінчиками пальців болюче по струні.
Ця скрипка грала зовсім недоречно
Як недорочні в світи були ми
Без слів скорилиь долі на морозі, глухій нічній пітьмі
Скорились, покотились,
Застигли краплею на сірій шибі
Чи, може, сльозою орхідеї в сліпучім янтарі.
