(1)
світ повний - світ пустий
пустий - повний
пустий - повний
...
назбираю пригорщу ялинкових голок
висипати
на стежку
трубчастого голосу
сліди верзуться
я не ховаюсь
відкрито
дивлюсь на пригорщу голок
трубчасто мовиш
долоні твої і світ
із чорного золота
білого
жовтого
вгорі і внизу
дзенькне монета луною
я тут
плаваю
(2)
моїм шкрябочкам цілком байдуже
хто тут зайвий
вухатим-вусатим шкрябочкам
байдуже
возять пусті автобуси
завжди такі невчасні
і примовляють
"не йди, зачекай,
тут же пустка повисне"
далі вигадуть забавки
щораз, як фольга, цікавіші
а я пересипаюсь піском в часомірі
з себе у себе
з себе у себе:
на колбі відбиток пальця
і попал сонця
та більшого і не треба
(3)
вітер човгає.
я - засинаю.
вітер на кухні
в халаті і капцях заварює чай.
старий Ханасака їде самотній
верхи на віслючку.
Ханасака всміхнеться - і вишня заквітне
в зимовім саду.
у Ханасаки на вусах крижинки
і рисовий коржик в торбині.
вітер тихенько двері причинить.
я сплю.
