І Він казав до них: "Чи свічку,
Що світить, ставляють за пічку,
Щоби втаїти від усіх?
Чи ж та горить посеред хати?
То знайте: хто би що сховати
Не прагнув – буде з того сміх.
Де морок – свічку засвічу Я.
Хто вуха має – хай почує!"
І ще казав: "Затямте, люди,
Якою мірою хто буде
З вас міряти, тому ж таки
Тією мірою й віддячать.
І котрий має, той побачить,
Як збіжжя возять на токи,
Та як меткий слуга ладнає
Вози з міхами до млина.
Котре ж із того ніц не має,
Візьметься з нього й малина."
(4. 26-29)
І ще казав: "Бо Царство Боже
Як чоловік отой, що може
Зерно посіяти й піти
Собі за клопотами в хату.
Воно ж тим часом проростати
Почне, та гнатися й цвісти.
Земля й сама народить з себе
І знати нам нема потреби
Ту тайну – нива ж бо жива.
Нам лиш серпи гострити треба,
Як наближаються жнива"
(4. 30-34)
Казав: "Укотре возвеличу
Я Боже Царство й вам у притчі
Його, мов зерня, покажу.
Гірчичне, крихітне, мізерне,
Коли ж зміцніє в рості зерня,
В його розкішнім вітті дах
Знайде собі й небесний птах."
І ще казав їм різні притчі,
Аж поки втома на обличчях
Не втамувала блискіт віч.
Тоді для тих, що стали тісно,
Роз'яснював поважність істин
І шепіт слів ховала ніч.
повний текст твору можна знайти тут:http://bukvoid.com.ua/library/oleksiy_ganzenko/yevangeliya_vid_marka/ )
