Тоді над морем стали знову
І Він з човна казав їм слово,
Та, стрівши ніяковість віч,
Почав розказувати притчі:
"Тамуйте втому на обличчі,
Бо мовлю вам значливу річ:
(4. 3-20)
Зайшов сіяч на перелоги,
І впало зерно край дороги,
І налетіли горобці
Та й поклювали те насіння.
А друге впало між каміння –
Наче й зійшли зернята ці,
Та припекло – й зів'яло зерня.
А те посіялось між терня,
Зросло, та плоду не вродило.
І тільки те вдалось на диво,
Чий пагін добрий ґрунт відчув,
Та був угноєний, политий –
Радів з доробку посполитий.
Хто має вуха – той почув!"
Коли ж лишився Він потому
Один з Апостолами вдома,
Спитали ті про сіяча.
І Він казав: "Закони Вищі
Пізнайте ви, а їм поки що
Закрита істини свіча!
Хай дивляться, та хай не бачать,
Хай чують всі – й не чують всі,
Хай знають – і не знають наче,
Допоки маються в грісі."
І Він спитався їх: "Невмілі,
Чи ж вам слова ці зрозумілі?
Чи притча вам була втямки?
Сіяч не зерно сіє – слово,
І котре впало, мов полова,
Попри дорозі, те ж таки
Прихопить сатана зі вмінням.
Котре ж попало між каміння –
То кволий та непевний рід:
Нове приймає він з горінням,
Але, не маючи коріння,
Заледве знать яке гоніння,
В ту ж мить ховається, мов кріт.
А котре впало між тернини –
Це той, кого мороки днини
Не відпускають ні на крок.
Неначе й чує Боже Слово,
Але спокуси знову й знову
На ньому виснуть, мов оброк.
Лиш добре зерно, що не виймуть
Його з землі й пітьми князі,
Це ті, що Слово Боже приймуть,
І вродить Слово в сто разів."
повний текст твору можна знайти тут:http://bukvoid.com.ua/library/oleksiy_ganzenko/yevangeliya_vid_marka/ )
