не підеш
не подивишся
в дзеркало ти
бо дзеркала усі покривилися
і що там вже побачиш
спотворений світ
по той бік задзеркалля відбитого
і себе непотрібну у ньому
і на вулицю вийти
пройтися меж люди
не захочеться
лячно як в трилері
бо вони
наші люди
подуріли немов
як дзеркала оті покривилися
бубонять щось своє
про життя і про щастя
яке сховане в гривнях і доларах
а в руках по землі
тягнуть все прапори
що без кольору так
як їх родичі там
в недалеких тридцятих волочені
недалеко зайдуть
із потворним страхом
що у дзеркалі криво побачили
бо не можна так жить
світ під себе кривити
перекручувать зліва направо
десь там щастя шукати
де немає його
і від себе у прірву тікати
твоє щастя у тому
що ти зараз є
і є люди
котрі тебе люблять
а у дзеркалі срібному
правди ти не знайдеш
все життя хоч би в нього вдивлялася
